ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ІЗ II В III ТИСЯЧОЛІТТЯ

Опубликовано в Новости - Потребительский рынок

Скільки аграріїв — стільки і думок. Але…

Аграрна наука (попри суперечливе подекуди сприйняття і часто-густо критику) — потужний криголам, який торує шлях аграрної спільноти в майбутнє.

Наразі науковці з гордістю звітують про перші сто років Академії, згадують основні віхи розвитку, окреслюють плани на майбутнє, діляться особистими думками.

Якось у розмові, розмірковуючи про сучасне сільське господарство та наскільки ефективною є взаємодія між наукою та реальним виробництвом, президент НААН України Ярослав Гадзало влучно сказав: «Аграрну науку потрібно берегти».

Саме з цією цитатою редакція журналу «АГРО ПЕРСПЕКТИВА» звернулася до інших представників наукової аграрної спільноти.

Отож, чи варто берегти аграрну науку?

ТОЧКА ЗОРУ

Михайло ГЛАДІЙ,

в.о. першого віце-президента НААН України

Ми не тільки повинні берегти, ми повинні розвивати науку, бути серйозним конкурентом не лише всередині держави, але й зовні. Справа в тому, що сьогодні доволі велика експансія іноземних технологій, сортів і порід тварин в Україні. Напрочуд велика конкуренція на ринку. Щоби вижити, наука має дуже серйозно розвиватися. Вітчизняні науковці навчилися досліджувати, впроваджувати. Єдине, чого ми не навчимося ніяк, — конкурувати зі світовими фірмами. Наша академія і вчені програють у цьому плані. Нам потрібно вчитися працювати на світових ринках, рекомендувати свою продукцію та активно конкурувати з іноземною продукцією. За кордоном уміють це робити і мають фінансові можливості рекламувати свою продукцію, а в нас навіть на зарплату інколи не вистачає. Я погоджуюся з президентом: потрібно берегти науку, і додам — плюс розвивати її.

ТОЧКА ЗОРУ

Юрій ЛУПЕНКО,

директор Інституту аграрної економіки

Для формування результативного науковця потрібний тривалий час, що вимірюється не одним десятком років. Учений майбутнього вже почав формуватися, але шлях до пізнання ним істини ще тривалий.

Для аграрної науки, покликаної забезпечувати першочергові потреби людей, непродуктивний розрив неприпустимий. Мабуть, саме це мав на увазі Президент НААН, причому це стосується не лише аграрної, а й усіх галузей науки, без якої немає майбутнього.

На питання, що потрібно зробити, аби представники наукової аграрної спільноти відчували себе елітою АПК, відповім так. Це вибір суспільства. І заслужити його можна конкретними корисними справами. В усі часи визнані вчені користувалися непохитним авторитетом у суспільстві, і не тільки в Україні. Якщо це не так, то або вчені не вчені, або суспільство хворе.

ТОЧКА ЗОРУ

Раїса ВОЖЕГОВА,

директор Інституту зрошуваного землеробства

Я повною мірою розділяю думку: «Науку треба берегти!» Країна без науки — це країна без майбутнього, приречена на деградацію та економічний колапс. Наука — це специфічний вид діяльності, який потребує на початкових етапах вкладання великих коштів, причому ці фінансові інвестиції можна буде повернути через великий проміжок часу — іноді декілька років, що є стримуючим чинником для інвестування з боку комерційних структур, які прагнуть швидкого повернення витрат та великих прибутків. Наприклад, щоб створити сорт або гібрид вченим селекціонерам необхідно працювати 5–7 років, причому витрати на такі роботи становлять сотні тисяч, а іноді — декілька мільйонів гривень. Проте в подальшому новий високопродуктивний сорт за врожайністю, якістю, стійкістю до збудників хвороб буде істотно перевищувати ці показники у «старих» сортів, а значить, матиме підвищений попит на внутрішньому та зовнішньому ринках. Тому після розмноження нового сорту в дослідних господарствах і реалізації великих обсягів насіння агропідприємствам можна отримати прибуток в десятки мільйонів гривен, особливо, якщо експортувати насіння за кордон. Але на початкових етапах наукової роботи обов’язково потрібна підтримка з боку держави, причому всі витрати будуть повністю компенсовані, а результати покращать загальний економічний стан та конкурентоспроможність України на світових ринках.

Фінансування української науки вкрай недостатнє. Так, за даними ЮНЕСКО, витрати на науку в середньому за період 2010–2018 років в Україні становили 0,8% ВВП. Порівняємо: Німеччина та США — по 2,8–2,9%, Фінляндія та Ізраїль — по 3,9–4,4% ВВП.

У статті 48 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачено бюджетне фінансування не менше 1,7% ВВП, проте в 2017 році витрати на науку зменшилися до 0,3% ВВП. Упродовж 2014–2017 років наукові установи Академій працювали в умовах недофінансування: реальне фінансування було в межах 50–70% від запланованого.

ТОЧКА ЗОРУ

Валерій АДАМЧУК,

директор Інституту механізації та електрифікації сільського господар­ства

Аграрна наука була, є і буде, а тим більше для України, де аграрний сегмент — це наскільки вагомий сектор. Ми повинні зрозуміти одну просту річ: якщо тільки перейдемо на варіант наукового забезпечення аграрного комплексу з-за кордону, на тому все і закінчиться.

Будуть закордонне насіння, іноземні гібриди, іноземні породи тварин, імпортна техніка. Можливо, когось із українців візьмуть на роботу іноземні компанії…

Треба розвивати власне: насіння, породи, розробляти машини, і тоді все у нас — українців — буде гаразд.

ТОЧКА ЗОРУ

Антон ГЕРИЛОВИЧ,

заступник директора Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини

Аграрна наука Україні потрібна, тому що в центрі реального сектору економіки — аграрний сектор.

Українській науці потрібно допомагати, але, з іншого боку, слід контролювати та відсіювати. Науку треба підтримувати, але не лише шляхом дотацій, а й шляхом селекції. Про що мова: треба відділяти зерна від бур’янів — треба розрізняти реальну науку та випадкових людей у ній.

ВЕЛИКИЙ ШЛЯХ

Історія розвитку НААН

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ІЗ II В III ТИСЯЧОЛІТТЯ - carbofood.ru Історія академізації аграрної науки бере початок з 1 листопада 1918 року, коли за наказом міністра земельних справ УНР. В. Леонтовича в складі міністерства утворений вчений (науковий) комітет. Діяльність наукового комітету (1918–1927), Науково-консультаційної ради (1928–1930) була спрямована на розбудову соціалістичної моделі розвитку аграрної науки, в основі якої було наукове забезпечення колгоспно-радгоспного сільського господарства.

У 1931 році була створена Всеукраїнська академія сільськогосподарських наук. Її перший президент — академік АН УРСР. О. Н. Соколовський. Серед найвизначніших здобутків академічної галузевої науки в цей період слід виділити проведення агроінвентаризації ґрунтів республіки та їхнє широкомасштабне вапнування, а також обстеження та картографування у 3-х та 10-верстовому масштабі територій усіх регіонів українських земель, що входили до складу СРСР.

У виникненні голоду 1932–1933 років радянська влада звинуватила академію, відтак практично весь керівний склад Президії на чолі з першим віце-президентом Сліпанським був репресований.

Після ліквідації академії загальне керівництво галузевим дослідництвом було покладено на Наркома землеробства Ради Народних Комісарів, а організаційні, фінансові та кадрові питання функціонування інституцій здійснював сектор наукових установ у складі 20 співробітників. Мережа науково-дослідних інститутів і станцій Наркомзему УСРР нараховувала тоді 10 інститутів, 18 дослідних станцій, а також низку дослідних полів, опорних пунктів та експериментальних баз науково-дослідних інститутів і станцій.

У 1956 році Рада Міністрів України вдруге відновлює академізацію вітчизняної аграрної науки у вигляді Української академії сільськогосподарських наук на чолі з академіком АН УРСР Власюком.

У 1969 році було створене Південне відділення Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В. І. Леніна, якому були підпорядковані 19 науково-дослідних інститутів.

З метою підвищення рівня управління аграрною наукою, поліпшення координації досліджень та їхнього методичного забезпечення організаційна структура академії постійно вдосконалювалася. Так, у 1996 р. було створено науково-методичні центри, а в 1998 році для більш дієвого впливу аграрної науки на розвиток галузі організовано регіональні центри наукового забезпечення агропромислового виробництва.

Сьогодні НААН — головний науково-методичний центр із наукового забезпечення високотехнологічного розвитку галузей агропромислового комплексу нашої держави.

На початок 2018 року Академія об’єднувала 104 дійсних членів (академіки), 109 членів-кореспондентів, 41 іноземний і 24 почесних членів — провідних вчених аграрного профілю. У НААН працює 7247 осіб, з них 3749 науковців, у тому числі 372 доктори наук, 1522 кандидати наук.

Академії безпосередньо підпорядковано 10 національних наукових центрів, 30 інститутів, 10 дослідних станцій, один біосферний заповідник, 150 державних підприємств дослідних господарств і 10 інших організацій. В Академії функціонують 11 наукових об’єктів, які мають статус національного надбання.

НААН має визнаний у світі науковий потенціал і співпрацює з науковими установами 82 країн світу. Реалізація міжнародної співпраці відбувається за схемою формування спільних науково-технічних програм, здобуття грантів, розвитку аграрного бізнесу шляхом комерціалізації завершених наукових розробок, зокрема технологій.

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ІЗ II В III ТИСЯЧОЛІТТЯ - carbofood.ru Установи НААН є членами майже 100 відомих міжнародних дослідних центрів і організацій, серед яких: Міжнародна організація з питань продовольства та сільського господарства при ООН (FAO), Міжнародний інститут генетичних ресурсів рослин, Міжнародна асоціація аквакультури, Міжнародний союз ґрунтознавців, Міжнародне протиепізоотичне бюро, Міжнародний центр досліджень і обробітку ґрунту, Міжнародний центр покращання кукурудзи і пшениці, Міжнародне товариство генетики тварин тощо.

Основні надбання аграрних вчених

Розвиток агропромислового комплексу, продовольча безпека країни, збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції та її просування на світові ринки зумовлюються, у тому числі, використанням наукової продукції, створеної Національною академією аграрних наук України (НААН). Перелічити всі досягнення академії та науковців за століття неможливо. Взагалі наукові здобутки дають змогу кожні 15–20 років збільшувати виробництво сільськогосподарської продукції майже вдвічі. Ще у 1989 році Україна зібрала 52 млн тонн зерна. У цьому році, за прогнозами, матимемо врожай на рівні 70 тис. тонн зернових загалом. У 1990-х середній надій на корову складав 3,6 тис. тонн молока, сьогодні це 6 тис. тонн, а окремі господарства — і приватні, і в структурі НААН — уже отримують на рівні 8–9 тис. тонн. Важливо додати, що йдеться про одну породу тварин. Це свідчить про високі результати роботи селекціонерів.

Практично сьогодні все поголів’я тварин молочної та м’ясної худоби, свиней — це на рівні 79–80% вітчизняна селекція. Банк генетичних ресурсів тварин, що зберігається в Академії, налічує понад 14 тис. голів тварин і птиці 32 порід. Установи НААН тваринницького напряму створили 4 молочні породи, 4 м’ясні породи ВРХ, 1 м’ясну породу овець, 3 м’ясні породи свиней, 1 породу яєчних курей, які отримали офіційне визнання, користуються попитом і становлять породну основу сучасного тваринництва.

Якщо говорити про рослинництво, то селекціонери створили нові високоякісні сорти та гібриди з 259 культур, які вирощуються в Україні. Створений Національний банк генетичних ресурсів України нараховує понад 146 тис. зразків рослин. Він оцінюється більш як у 10 млрд USD.

Частка посівів України, зайнятих сортами селекції Академії, становить: по пшениці озимій — 87%, ячменю ярому — 83%, житу — 95%, гречці — 97%, сої — 71%, рису — 97%.

Чи не найважливішим досягненням останніх років стало повернення науки до поля. Установи академії плідно співпрацюють з профільними вітчизняними інституціями, організаціями і фірмами з 55 країн, виконують понад 300 спільних проектів. Щороку наші установи реалізують підприємствам різних форм власності понад 70 тис. тонн добазового, базового та сертифікованого насіння зернових та зернобобових культур (на площу понад 350 тис. га), а також 1,1 тис. тонн батьківських форм кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків і сорго; 60–70 тонн насіння овочевих культур; 20 тис. тонн елітного насіння картоплі; 1,5 млн штук саджанців плодових культур; 1,5 млн штук саджанців винограду та інших культур.

Загалом під насінницькими посівами сортів і гібридів нашої селекції на даний час зайнято 117,1 тис. га земель.

Поточні справи установ НААН та науковців

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ІЗ II В III ТИСЯЧОЛІТТЯ - carbofood.ruВідповідно до пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і інноваційної діяльності в установах НААН нині виконуються 1443 фундаментальні, прикладні та пошукові завдання наукових досліджень. Вони стосуються ґрунтових ресурсів, органічного виробництва, використання водних ресурсів, агроекології, захисту рослин, біоенергетичних ресурсів, генофонду рослин, біотехнологій у рослинництві, тваринництві та ветеринарній медицині, епізоотичного благополуччя, харчової та переробної промисловості, аграрної економіки, збереження генофонду порід, кормів, заповідної справи, мікробіології тощо.

З однієї сторони, вітчизняна наука, у тому числі й аграрна, була, є і, переконаний, що буде запорукою майбутнього України як високотехнологічної, демократичної європейської держави. Аграрна наука має чисельну низку досягнень у різних галузях сільського господарства, вчені-аграрії вписали багато славних сторінок у розвиток вітчизняної та світової науки. Наші наукові школи виховали цілу плеяду науковців, досягненнями яких може пишатися будь-яка країна.

З іншої сторони, можна констатувати, що наука та науково-технічна сфера в нашій країні перебувають нині у критичному стані. Держава не надає пріоритету цій сфері, наука фінансується за залишковим принципом. Зокрема, Статтею 48 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» на ці цілі передбачено 1,7% валового внутрішнього продукту (ВВП) країни, а реальні показники такими ніколи не були (у 2016 році — 0,16% ВВП). Під загрозою зникнення опинилися наші визнані у світі аграрні наукові школи, фундаментальні, прикладні й пошукові дослідження, які мають бути основою та живити новими ідеями і розробками галузі землеробства, рослинництва, зоотехнії, ветеринарної медицини, аграрної економіки, переробки тощо. Крім того, умовою розвитку наукових досліджень на сучасному рівні є наявність сучасного наукового обладнання. На сьогодні приблизно 80% наукового обладнання експлуатується більш ніж чверть століття і безнадійно застаріле.

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ІЗ II В III ТИСЯЧОЛІТТЯ - carbofood.ruБезумовно, не секрет, що зацікавленість молодих кадрів після завершення магістратури продовжити навчання в аспірантурі та взагалі присвятити своє життя науковій діяльності (не тільки в аграрній науці) в останні роки катастрофічно зменшується. Щороку з науки йдуть кількасот молодих дослідників — найбільш продуктивного віку — 30–40 років. Із кожним роком дедалі інтенсивнішим стає процес відпливу українського інтелекту за кордон. Вік обдарованих емігрантів зменшується, кількість — зростає. Підготовка достойної наукової зміни є загальнодержавною проблемою. Світовий досвід засвідчує, що близько 70% найбільш цитованих публікацій належать ученим віком до 40 років.

У таких умовах пріоритетним завданням стало самостійне фінансове забезпечення установ за рахунок щільнішої співпраці з виробниками, реалізації та впровадження наукових розробок, максимально раціонального використання земельних і технічних ресурсів. Складно, проте вже сьогодні установи НААН загалом за 1 отриману гривню повертають бюджету 2 грн в якості податків та зборів.

Зараз також активно працюємо над пропозиціями до чинного законодавства щодо вдосконалення механізму державної підтримки фермерів, реформування аграрної науки тощо.

Справжній виклик сьогодення для ветеринарної медицини — стан епізоотичної ситуації в державі та сусідніх країнах щодо особливо небезпечних інфекційних захворювань тварин. Сьогодні неконтрольована ситуація щодо африканської чуми свиней (АЧС). Науковці Відділення розробили на рівні світових аналогів та зареєстрували діагностикуми при цьому захворюванні й подали до Держпродспоживслужби України пропозиції з удосконалення діючої інструкції щодо профілактики та боротьби з АЧС.

Стратегія розвитку аграрної науки на наступні 100 років.

Сільське господарство в Україні через 100 років — це, в першу чергу, точне землеробство, екологічно чиста продукція з мінімальними витратами енергоресурсів і використанням останніх досягнень науки та техніки.

Якщо говорити про ближчу перспективу, то зараз учені академії спільно з фахівцями Мінагрополітики розробили проект Концепції реформування аграрної науки на інноваційній основі та Програму її реалізації.

Наше спільне завдання — поглибити поєднання науки з виробництвом, що допоможе Україні реалізувати свою глобальну місію у світовому виробництві харчових продуктів — подвоїть у 3–5 найближчих років ВВП галузі та створить базу сталого розвитку сільських територій України.

Без науки немає майбутнього країни. Але, попри всі складнощі, перспективи аграрної науки, як і вітчизняної взагалі, є.

Українська аграрна наука переживала і складніші часи. Вчені НААН України впевнені: спільними зусиллями ми вистоїмо, зберемо всі здобутки та примножимо їх.

Источник: Агро Перспектива



Еще про потребительский рынок