Голова асоціації "Укрцукор": «Сьогоднішня ціна на цукор – це свого роду SOS»

Опубликовано в Новости - Новости рынка крахмала и сахара

УНІАН. Ситуація на ринку цукру - критична. Собівартість виробництва тонни бурякового цукру цього року зросла, що пояснюється подоржчанням сировини та енергоносіїв. Між тим, ціна на цукор в Україні нижча за собівартість. Таким чином, цукровики працюють на збиток. Про те, що відбувається в галузі в інтерв»ю УНІАН розповів голова Національної асоціації цукровиків України ("Укрцукор") Микола Ярчук.
- Миколо Миколайовичу, наразі завершується сезон виробництва цукру. Наскільки виправдалися очікування НАЦУ “Укрцукор” і прогнози Міністерства аграрної політики та продовольства стосовно обсягів виробництва?

- Фактично виробництво цукру (з врожаю ц.р.) вже завершується - ще працють 22 цукрові заводи. В основному, до нового року вони всі закінчать виробництво, залишиться 4-5 цукрових заводів, які будуть деякий час працювати в січні 2013 року.

Щодо наших прогнозів, то вони виправдалися і навіть трішки кращі, оскільки цукру вироблено не 1,8 млн тонн, як прогнозувала Національна асоціація цукровиків України і Міністерство аграрної політики та продовольства, а 2,1 млн тонн. Це пов’язано з тим, що погодно-кліматичні умови вересня сприяли збільшенню врожайності цукрових буряків і їх цукристості, тому валовий збір дещо перевищив наші очікування. Ця кількість цукру повністю забезпечує внутрішній ринок, створює певний потенціал для експорту у поточному маркетинговому році.

- Минулого року на українському ринку був надлишок цукру, що, відповідно, сприяло зниженню ціни на нього. Наскільки ситуація критична зараз?

- Цього року ми також маємо невеликий надлишок цукру, а враховуючи його перехідні запаси минулих років, то надлишковий потенціал становить 700 тис. тонн, які можна відправляти на експорт. Така ситуація, звичайно, негативно впливає на розвиток галузі і фінансовий стан, оскільки сьогодні сезонне перевиробництво цукру – а зараз ми бачимо і річне перевиробництво цукру – призвело до того, що ціна на внутрішньому ринку впала нижче витрат на його виробництво. Якщо середні витрати зараз складають 6,500-7,500 грн за тонну, то ми продаємо цукор по 4900, а це вже майже 1 млрд грн. збитку мають цукрові компанії і заводи.

- Наскільки суттєво наявна цінова ситуація вплине на діяльність галузі у наступному році?

- Ситуація може призвести до того, що у наступному році, і ми це прогнозуємо, значно скоротяться площі посіву цукрових буряків. Якщо в цьому році вони становили 455 тис. га, то на наступний рік ми очікуємо лише 350 тис. га, і це може призвести до повного руйнування галузі і закриття цукрових заводів. Радіти, що ціна впала, не варто. Державі має бути невигідно, що ціна знижується - це ознака того, що руйнуватиметься галузь, що цей бізнес стане нецікавим для його власників. Але так само критично для власників і непомірне підвищення цін, тому що тоді держава вживає неадекватних заходів. Ми вимагаємо і виступаємо за стабільність на ринку. Як свідчить досвід країн, які займаються виробництвом цукру, цей ринок повинен регулюватися законом. У нас є такий закон, але, на жаль, він не повною мірою працює, і ми внесли пропозицію прийняти зміни до нього, аби покращити його вплив на ринок, і сподіваємося, що нова Верховна Рада прийме їх.

- З прогнозованих Вами 350 тис. га посівів цукрових буряків, який очікується обсяг виробництва цукру?

- Десь 1,5-1,6 млн т - стільки потрібно для ринку, більше його виробляти не можна.

- Якими, на Вашу думку, мають бути заходи з уникнення дисбалансу між високою собівартістю виробництва і низькою ціною реалізації?

- По-перше, необхідна державна програма розвитку галузі, оскільки галузь є стратегічною і соціально значимою. Держава повинна дати чіткі орієнтири і бізнесу, і споживачам, і тим, хто причетний до роботи галузі. Ми повинні знати, скільки цукру буде спожито на внутрішньому ринку, як будуть розвиватися інші напрямки використання цукрової продукції, я маю на увазі виробництво біоетанолу та інших видів продукції цукровмісної, яка користується попитом. Ми повинні знати, як буде регулюватися цінова ситуація, працювати Аграрний фонд, який на сьогодні є регулятором на внутрішньому ринку. В жодній країні немає таких коливань ціни, як у нас - під час виробництва вона падає до сезонного мінімуму, а перед наступним сезоном росте вгору, а це, звичайно, викликає нестабільність на ринку і обурення споживачів. Ми хотіли б мати підтримку держави щодо нашого експорту, оскільки це - перспектива для ринку. Україна - унікальна держава, де є найкращі кліматичні умови для виробництва бурякового цукру.

- Як Ви вважаєте, якою є оптимальна мінімальна оптово-відпускна ціна на цукор?

- Витрати на виробництво цукру перебувають в межах 6,500-7,500 грн за тонну. Це обумовлено тим, що сировина та енергоносії подорожчали, ціна на газ зросла на 15%, навіть на 20% проти минулого року. Зросли ціни на мінеральні добрива, перевозку. Тому собівартість вимушено збільшилася, а на її рівні має бути мінімальна ціна. Це свідчить приклад інших країн: середня ціна на ринку цукру становить 800-1000 доларів. У нас вона теж доходила до такого показника, і наше населення адаптувалося до неї - 7,5 грн. за кг була вже соціально сприйнятна ціна. Сьогоднішня ціна повинна насторожувати всіх, це свого роду SOS. І суспільство, і влада повинні боятися такого явища як неконтрольоване зниження вартості. Це неминуче призведе до небезпечної межі, після якої - згортання виробництва. А зі згортанням прийде закордонний цукор, ми будемо залежати від тої ціни, яку імпортери диктуватимуть. Зараз в світі ціна – понад 1000 дол. за тонну цукру.

- Скільки цукру зараз закуповує Аграрний фонд?

- У минулому році нічого Аграрний фонд не купив. А це результат того, що не виконується закон про підтримку сільгосптоваровиробників. Ми пропонуємо, аби держава надала цукровим заводам і компаніям кредити під той цукор, який вироблений. Є різні шляхи, треба сідати за стіл переговорів і спільно вирішувати проблему. Я не бачу перспектив, що Аграрний фонд купуватиме цукор. Бажання з боку Агарного фонду, Міністерства аграрної політики та продовольства в цьому питанні немає ніякого. Якщо в минулому році така ініціатива була з боку міністерства, то в цьому році вона не проявляється.

- Цього року, як видно з Ваших оперативних даних, зменшилася кількість діючих цукрових заводів порівняно з минулим роком. Чому так сталося, з якими найбільшими викликами зіткнулися виробники?

- По-перше, на це явище вплинуло перевиробництво минулого року і низька ціна, цукрові заводи зазнали збитків. Вони не могли запуститися в цьому році. Якщо у 2011-ому працювало 77 заводів, то у цьому році - 63. Ситуація була прогнозована і Міністерством аграрної політики та продовольства, і нашою асоціацією, і іншими експертами. Ми свідомо пішли на зменшення і площ посівів цукрових буряків, і виробництва цукру, але не врахували природних явищ. Якщо в минулому році була врожайність 360 центнерів з га, то в цьому році вона зросла до 400.

- Цієї осені 2 великих агрохолдинги відмовилися від цукрового бізнесу, але разом із тим є компанії, як наприклад, ТОВ "Фірма «Астарта-Київ», яка планує збільшити обсяги виробництва цукру. Зважаючи на складні умови в галузі, кому з виробників вдасться залишитись у виграші?

- ТОВ "Фірма «Астарта-Київ» є одним із провідних і стабільних учасників ринку цукру. Там чітко організовано і науковий супровід, і матеріально-технічне забезпечення, і виробництво. Тому в «Астарта-Київ» є можливість, враховуючи ці катаклізми, що сьогодні відбуваються в галузі, мінімізувати збитки, які несуть інші компанії, котрі тільки прийшли на ринок. Але, незважаючи на те, що «Астарта-Київ» повністю забезпечує себе цукровими буряками, тобто, фактор вартості сировини мінімізований, є можливість здешевити собівартість, ціни загрозливі навіть для неї. Якщо враховувати всі обставини, то прогнозні збитки для нас можуть скласти понад мільярд гривень - ніякий бізнес цього не витримає.

- Які найважливіші підсумки впливу на цукрову галузь вступу України до Світової організації торгівлі?

Ми постійно висловлювали свою засторогу щодо несприятливих умов співпраці зі Світовою організацією торгівлі. Ми не проти СОТ і хочемо бути учасниками організації, але Україна в галузі цукру взяла на себе подвійні зобов'язання в плані зниження ввізного мита: якщо у нас було мито 300 євро, то потім ми встановили мито у розмірі 50% від митної вартості цукру, тобто, ми повністю відкрили свій ринок для зарубіжного виробника. Друге, Україна взяла на себе тарифну квоту в межах 270 тис. тонн на ввезення цукру-сирцю з тростини майже безмитно, оскільки 2% мита, яке записано, - це формальна ознака. Окремі компанії скористалися цим, ввезли цю кількість цукру, навіть більшу, і це призвело до того, що закрилися цукрові заводи, зменшилися посіви цукрових буряків. Надавши такі привілеї іноземним виробникам, Україна не вимагала від СОТ встановити нам квоту також на експорт нашої продукції – цукру з цукрових буряків.

- На початку року Національна асоціація цукровиків зверталася до уряду з проханням скасувати тарифну квоту СОТ на імпорт цукру-сирцю з тростини. Які результати, цукор все-таки імпортується?

- Уряд підтримав цукровиробників і зарезервував своє право вести переговори зі Світовою організацією торгівлі з цього питання. Але це процес тривалий. Прийняти умови легше було, ніж зараз відмовитися. І тут вже політичний тиск з’являється, вже Європейський союз, США заявляють, що їм не подобається, що Україна хоче змінити правила... Але вони кабальні для нас, зокрема по цукру. Цього року через те, що цінова ситуація склалася не на користь імпорту цукру в Україну (цукор з цукрової тростини дорожчий від нашого бурякового), його до нас не імпортували.

- У наступному році буде скасовано цю квоту?

- Я не думаю, що це так швидко вирішиться. Цукровики довели, що Україна може власного бурякового цукру робити більше, ніж вона споживає. Про який імпорт ми повинні говорити? Ми повинні підтримувати власного товаровиробника. Ця квота - не обов'язок, це право третіх країн завозити до нас.

- Яким ще чином можна захистити внутрішній ринок?

- Треба, щоб у нас було якесь одне зобов'язання. Я би цю квоту скасував взагалі. Ми знизили в'їзне мито, зробили сприятливі умови - торгуй, якщо тобі вигідно. І це хороший міждержавний механізм регулювання. Якщо на внутрішньому ринку зростатиме ціна до безмежності, то можна завезти імпорт, якщо є на зовнішніх ринках дешевий цукор, тим самим врегулювати внутрішню ціну. Квоту треба відмінити однозначно. Чому ми дали комусь привілею безмитно ввозити цукор? Тут одностороння гра вийшла.

Необхідно продовжувати перемовини з Російською Федерацією, Казахстаном та Білорусією про запровадження вільного ринку цукру. Кожна з цих країн вимагає 340 дол. в'їзного мита за одну тону цукру, це практично заборонена величина.

- У цьому маркетинговому році, який обсяг експорту українського цукру Ви прогнозуєте? Раніше Ви називали цифру близько 400 тис. тонн.

- У нас потенціал на сьогодні - як мінімум, 500 тис. тонн. Як будуть розвиватися ринки, як нас будуть туди пускати - важко спрогнозувати, але, думаю, що та кількість, яка була в минулому році (167 тис. тонн), буде відправлена і в цьому році. Чому в мене такий оптимізм? Тому що сьогодні у наших сусідів значно скоротилося виробництво цукру - в Росії, Казахстані, в інших країнах. Якщо зараз у нас на внутрішньому ринку ціна на цукор становить 600 доларів, то в Росії - 800 доларів. Тобто, різниця майже 200 доларів. Звичайно, відкриють двері, і наш більш дешевий цукор, піде в ці країни. Україна вже ратифікувала Угоду про вільну торгівлю з СНД, але там питання цукру не врегульовано (цукор вилучено).

- Які тоді експортні перспективи, можливо, на інших ринках?

- Минулого року, звичайно, був «експортний прорив» України, який дає привід для оптимізму в плані експорту. Сьогодні цукор перестав бути лише продуктом харчування, він в більшості країн використовується як джерело виробництва відновлюваних видів енергії, мається на увазі біоетанол, біогаз, що виробляються з жому, відходів цукрового виробництва, та інші види палива. У нас цей напрямок потрібно розвивати, підтримати науку, яка на сьогодні, на жаль, знищена, потрібен глибокий науковий супровід забезпечити, маю на увазі сертифікацію, нормативну документацію. А в Україні практично єдиний науково-дослідний інститут цукрової промисловості не працює - ми вже багато років турбуємося про його відновлення.

Маючи найкращі кліматичні умови, Україна може виробляти найдешевший буряковий цукор по собівартості, ніж сусіди – Росія, Білорусія, я вже не кажу про європейські країни. У минулому маркетинговому році Україна експортувала цукор у 20 країн світу. Вважаю, що Україна традиційно була експортером цукру (60% цукру відправлялись закордон), цю традицію треба відновлювати.

У минулому році основними імпортерами нашого цукру були Казахстан, Грузія, Киргизія, Ліван, Туркменістан, Угорщина, Хорватія, Сирія - географія широка. Вважаю, нові ринки і надалі будуть з'являтися. Сьогодні Об’єднанні Арабські Емірати зацікавлені в нашому цукрі, ми вже проводили двосторонні переговори, ОАЕ готові купувати значні обсяги.

- Яка на сьогоднішній день частка України у світовому виробництві цукру?

- Зараз - близько 1,4%. Але з урахуванням зменшення виробництва в наступному році і зростання світового виробництва ця частка скоротиться до 1,3%

Источник: anyfoodanyfeed.com



Еще про крахмал и сахар